торохкати

торо́хкати

торохати, -аю, -аєш, недок., розм.

1》 Утворювати різкі переривчасті звуки внаслідок падіння, пострілу, вибуху, а також під час руху, роботи тощо.

|| Стріляти з вогнепальної зброї.

2》 Сильно, з гуркотом ударяти, стукати.

Значення в інших словниках

1. торохкати — торо́хкати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. торохкати — Тарахкати, (з кріса) стріляти; торохати, торохкотати, торохкотіти.  Словник синонімів Караванського
3. торохкати — див. бити; гриміти; звучати  Словник синонімів Вусика
4. торохкати — ТОРО́ХКАТИ, ТОРО́ХАТИ, аю, аєш, недок., розм. 1. Утворювати різкі переривчасті звуки внаслідок падіння, пострілу, вибуху, а також під час руху, роботи тощо. Шхуна, торохкаючи мотором, проходила лівим бортом на віддалі півтораста метрів від берега (М.  Словник української мови у 20 томах
5. торохкати — БА́ХНУТИ розм. (про постріл, вибух, грім і т. ін. — видати сильний низький уривчастий звук; про вогнепальну зброю і т. ін. — утворити такий звук), ГА́ХНУТИ розм., БАБА́ХНУТИ підсил. розм.; БУХНУТИ розм., ГУ́ПНУТИ розм., ГУ́ХНУТИ розм.  Словник синонімів української мови
6. торохкати — ТОРО́ХКАТИ, ТОРО́ХАТИ, аю, аєш, недок., розм. 1. Утворювати різкі переривчасті звуки внаслідок падіння, пострілу, вибуху, а також під час руху, роботи тощо. Шхуна, торохкаючи мотором, проходила лівим бортом на віддалі півтораста метрів від берега (Трубл.  Словник української мови в 11 томах
7. торохкати — Торо́хкати, -каю, -єш гл. Гремѣть, грохотать. Ми над громом стоїмо. Унизу огнем він грає і торохкає-грімить. К. Дз. 237.  Словник української мови Грінченка