торохтійка
ТОРОХТІ́ЙКА, и, ж., зневажл. Жін. до торохті́й.
— Дражне [дражнить] мене в вічі торохтійкою й запирається од мене (Н.-Лев., IV, 1956, 299);
Не ввійшла, а як вітер влетіла Химка Цвіркуниха, худа, незграбна молодиця років тридцяти п’яти, відома на весь колгосп торохтійка (Добр., Тече річка.., 1961, 29).
Словник української мови (СУМ-11)