тороччя

ТОРО́ЧЧЯ, я, с., збірн. Те саме, що торочки́ 1.

Мати, мовчазна й похмура, обв’язавши голову старою хусткою з довгим тороччям, безкінечними хвилинами дивилася в вікно (Десняк, Опов.., 1951, 106).

Значення в інших словниках

1. тороччя — торо́ччя іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. тороччя — ТОРО́ЧЧЯ, я, с., збірн. Те саме, що торочки́ 1. Мати, мовчазна й похмура, обв'язавши голову старою хусткою з довгим тороччям, безкінечними хвилинами дивилася в вікно (О. Десняк).  Словник української мови у 20 томах
3. тороччя — -я, с., збірн. Те саме, що торочки 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. тороччя — ТОРОЧКИ́ (ряд кінців ниток на краю тканини), ТОРО́ЧЧЯ, ТОРОКИ́, БАХРОМА́, ФРЕ́НЗЛІ діал., ПАЦЬО́РКИ діал. Серед поля — продовгуватий дубовий стіл, покритий білою скатертиною з шовковими торочками (І.  Словник синонімів української мови