торсонути
ТОРСОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех., розм. Однокр. до то́рсати.
— Василино! Вставай-бо та жени вівці до череди! — сказала мати і торсонула Василину рукою (Н.-Лев., II, 1956, 34);
Вона торсонула його так, що мусив почути (Гр., II, 1963, 299);
Він підбіг до хвіртки.. і торсонув її рукою, але вона не відчинилась (Добр., Очак. розмир, 1965, 87).
Словник української мови (СУМ-11)