торт
ТОРТ, а, ч. Кондитерський виріб переважно круглої форми з бісквітного, пісочного та ін. тіста, покритий кремом, цукатами тощо.
Навроцька ждала гостей коло столу. На столі стояв великий піднос з абрикосовим варенням і тарілка недорогого торту [торта] (Н.-Лев., V, 1966, 209);
З нагоди наших заручин одержала я від групи товаришів і товаришок Казимира колосальний торт (Вільде, Пов. і опов., 1949, 71);
Ніколи не залежуються на прилавках магазинів київські торти. Смачні вироби користуються заслуженою славою, попит на них зростає (Веч. Київ, 21.ІІ 1967, 1).
Словник української мови (СУМ-11)