триклятущий
ТРИКЛЯТУ́ЩИЙ, а, е, розм. Підсил. до трикля́тий.
Він [спеціаліст-рослинник] прочитає цілу лекцію про ці триклятущі паразитарні рослини, що забивають наші врожаї (Вишня, II, 1956, 45);
Нещодавно Яремчук подав заяву до партії.. І треба було, щоб саме тепер його зачепив отой триклятущий німецький осколок (Цюпа, Назустріч.., 1958, 224).
Словник української мови (СУМ-11)