триклятий
ТРИКЛЯ́ТИЙ, а, е, розм. Те саме, що прокля́тий (з відтінком підсилення); який заслуговує прокляття.
— Чого, Парасю, ти блідна? — Ох, ненько! Домовий триклятий Мене все кликав до вікна (Граб., І, 1959, 445);
Нема нічого страшнішого, ніж вночі опинитися в цьому триклятому тропічному лісі (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 27).
Словник української мови (СУМ-11)