триногий
ТРИНО́ГИЙ, а, е. Який має три ноги, три ніжки (про предмети).
Триногий рояль, мов чорний казковий звір, одкрив широку пащу і скалив до світла білі здорові зуби (Коцюб., II, 1955, 87);
Простий селянський стіл, ослін, піл, два триногих стільці — ото й все умеблювання більш ніж скромної резиденції кошового (Добр., Очак. розмир, 1965, 263);
// Який не має четвертої ноги або ніжки; з поламаною, скаліченою четвертою ногою (ніжкою) (про предмети, тварин).
Несамовито знялася на диби скалічена тринога коняка, захропла, гепнула набік (Мирний, І, 1954, 358);
Іноді козенятко мчало швидше..; тоді тринога, безсила мати напружувала всі свої сили, щоб бігти врівень з козеням (Досв., Гюлле, 1961, 65).
Словник української мови (СУМ-11)