трошка
ТРО́ШКА, присл., діал. Трошки.
Лікар, адвокат, інженер — кожний з них може винайти в глибинах життя, в тайниках природи ще одну якусь невідому тайну, котра покорить йому трошка світа, зробить життя ширшим, згострить переживання (Хотк., II, 1966, 353);
Лис трошка з’їв, а решту сховав під себе (Фр., IV, 1950, 59);
// у знач. присудк. сл.
Де оре сошка, там хліба трошка (Номис, 1864, № 10144).
Словник української мови (СУМ-11)