трусок
ТРУ́СОК, ску, ч., збірн. Дрібний хмиз.
Далі в ліс, більше труску (Номис, 1864, № 3530);
Пилина розіклала багаття з труску та трісок в тіні високого каменя (Н.-Лев., III, 1956, 216);
// Сухі тріски; скіпа.
Не питаючись, чи Давид хоче вечеряти, тітка запалює на припічку трусок, ставить на нього пательню (Стельмах, І, 1962, 139);
*У порівн. Там, в кожній хаті, чогось чекають, готові, як сухий трусок, що жде підпалу (Коцюб., II, 1955, 74).
Словник української мови (СУМ-11)