трусок
ТРУ́СОК, ску, ч., збірн.
Дрібний хмиз.
Далі в ліс, більше труску (Номис);
Пилина розіклала багаття з труску та трісок в тіні високого каменя (І. Нечуй-Левицький);
// Сухі тріски; скіпа.
Не питаючись, чи Давид хоче вечеряти, тітка запалює на припічку трусок, ставить на нього пательню (М. Стельмах);
* У порівн. Там, в кожній хаті, чогось чекають, готові, як сухий трусок, що жде підпалу (М. Коцюбинський).
Словник української мови (СУМ-20)