тріпонутися
ТРІПОНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док., однокр., розм. Підсил. до трі́пну́тися.
Тріпонувсь Федір Пилипович, наче хлюпнув хтось холодним на нього (Іщук, Вербівчани, 1961, 344);
Тріпонувсь орел крилами, Вгору голову підняв (Щог., Поезії, 1958, 409);
Біла викохана борода його тріпонулася, горіли в гніві сховані в бровах очі (Ле, Наливайко, 1957, 122);
За дверима щось тріпонулося, ніби хто плахтою війнув (Досв., Гюлле, 1961, 23).
Словник української мови (СУМ-11)