турнік
ТУРНІ́К, а́, ч. Гімнастичний снаряд, що складається з круглого металевого стрижня, прикріпленого горизонтально на двох стояках; перекладина.
Від річки повернувся Карпо і одразу попрямував до турніка (Шиян, Баланда, 1957, 145);
Хлопці робили вправи на реях і турніках (Бурл., М. Гонта, 1959, 53).
Словник української мови (СУМ-11)