тюряжник
ТЮРЯ́ЖНИК, а, ч., розм., зневажл. Те саме, що арешта́нт;
// лайл.
— Якийсь тюряжник хоче мордувати мене й мого Павлуся, — обізвалася Настуся (Н.-Лев., IV, 1956, 275).
Словник української мови (СУМ-11)ТЮРЯ́ЖНИК, а, ч., розм., зневажл. Те саме, що арешта́нт;
// лайл.
— Якийсь тюряжник хоче мордувати мене й мого Павлуся, — обізвалася Настуся (Н.-Лев., IV, 1956, 275).
Словник української мови (СУМ-11)