Великий тлумачний словник сучасної мови

тюряжник

тюря́жник

-а, ч., розм., зневажл.

Те саме, що арештант.

|| лайл.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. тюряжник — тюря́жник іменник чоловічого роду, істота зневажл.  Орфографічний словник української мови
  2. тюряжник — див. АРЕШТАНТ.  Словник синонімів Караванського
  3. тюряжник — див. невільник  Словник синонімів Вусика
  4. тюряжник — ТЮРЯ́ЖНИК, а, ч., розм., зневажл. Те саме, що арешта́нт; // лайл. – Якийсь тюряжник хоче мордувати мене й мого Павлуся, – обізвалася Настуся (І. Нечуй-Левицький).  Словник української мови у 20 томах
  5. тюряжник — В'Я́ЗЕНЬ (той, хто перебуває в ув'язненні), УВ'Я́ЗНЕНИЙ, АРЕШТА́НТ, АРЕШТО́ВАНИЙ, НЕВІ́ЛЬНИК, ТЮРЯ́ЖНИК розм., КРИМІНА́ЛЬНИК заст., ОСТРО́ЖНИК заст., НЕВО́ЛЬНИК заст. Думали невдовзі налетіти на гестапівську тюрму і визволити в'язнів (А.  Словник синонімів української мови
  6. тюряжник — Тюря́жник, -ка; -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. тюряжник — ТЮРЯ́ЖНИК, а, ч., розм., зневажл. Те саме, що арешта́нт; // лайл. — Якийсь тюряжник хоче мордувати мене й мого Павлуся, — обізвалася Настуся (Н.-Лев., IV, 1956, 275).  Словник української мови в 11 томах
  8. тюряжник — Тюряжник, -ка м. Арестантъ, острожникъ. Рк. Левиц.  Словник української мови Грінченка