тяп

ТЯП, виг., розм.:

◊ Тяп-ля́п; Тяп та ляп: а) швидко, але недбало, абияк; сяк-так.

— Ну що, зняли [кулемет з розбитого танка]? — запитав їх Пузанов насмішкувато. — Ви думали тут так — тяп-ляп? (Гончар, IV, 1960, 62);

б) уживається як присудок на означення швидкої та недбалої або повільної дії.

— Доки ви своїм обушком тяп-ляп, — я своєю врубівкою тонну та тонну (Вишня, І, 1956, 257).

Значення в інших словниках

1. тяп — тяп вигук незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. тяп — ТЯП, виг., розм.: ◇ (1) Тяп та ляп: а) швидко, але недбало, абияк; сяк-так. – Ну що, зняли [кулемет з розбитого танка]? – запитав їх Пузанов насмішкувато. – Ви думали тут так – тяп-ляп? (О.  Словник української мови у 20 томах
3. тяп — виг., розм.: Тяп-ляп; Тяп та ляп — а) швидко, але недбало, абияк; сяк-так; б) уживається як присудок на позначення швидкої та недбалої або повільної дії.  Великий тлумачний словник сучасної мови