тяп
ТЯП, виг., розм.:
◊ Тяп-ля́п; Тяп та ляп: а) швидко, але недбало, абияк; сяк-так.
— Ну що, зняли [кулемет з розбитого танка]? — запитав їх Пузанов насмішкувато. — Ви думали тут так — тяп-ляп? (Гончар, IV, 1960, 62);
б) уживається як присудок на означення швидкої та недбалої або повільної дії.
— Доки ви своїм обушком тяп-ляп, — я своєю врубівкою тонну та тонну (Вишня, І, 1956, 257).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- тяп — тяп вигук незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
- тяп — ТЯП, виг., розм.: ◇ (1) Тяп та ляп: а) швидко, але недбало, абияк; сяк-так. – Ну що, зняли [кулемет з розбитого танка]? – запитав їх Пузанов насмішкувато. – Ви думали тут так – тяп-ляп? (О. Словник української мови у 20 томах
- тяп — виг., розм.: Тяп-ляп; Тяп та ляп — а) швидко, але недбало, абияк; сяк-так; б) уживається як присудок на позначення швидкої та недбалої або повільної дії. Великий тлумачний словник сучасної мови