тічка
ТІ́ЧКА, и, ж.
1. Зграя собак із сукою або зграя вовків з вовчицею.
На попівській леваді почулося валування і гризня собак, незабаром вулицю перетнула роз’ярена тічка і злобним засніженим клубком покотилася на городи (Стельмах, І, 1962, 66);
А на близькому полі починала вити і скиглити тічка голодних вовків (Н.-Лев., І, 1956, 317);
*У порівн. Наче тічка сіроманців, Ворог втік лукавий (Мас., Сорок.., 1957, 443);
// рідко. Взагалі зграя тварин.
[Лисняк:] В лісі — жодної живої душі, якщо не рахувати трьох ведмедів, тічку диких кабанів і з півсотні вовків (Мокр., П’єси, 1959, 94);
У лісі козулі — мовчазні, як тиша. Та й лисиці в ярах тічками бродять (Гуц., Скупана.., 1965, 261).
2. Період статевої активності у самиць ссавців.
Тічка і парування у диких свиней відбувається в першій половині зими (Звірі.. Карпат.., 1952, 55).
Словник української мови (СУМ-11)