тічка
ТІ́ЧКА, и, ж.
1. Зграя собак із сукою або зграя вовків з вовчицею.
На попівській леваді почулося валування і гризня собак, незабаром вулицю перетнула роз'ярена тічка і злобним засніженим клубком покотилася на городи (М. Стельмах);
А на близькому полі починала вити і скиглити тічка голодних вовків (І. Нечуй-Левицький);
* У порівн. Наче тічка сіроманців, Ворог втік лукавий (Т. Масенко);
// рідко. Взагалі зграя тварин.
[Лисняк:] В лісі – жодної живої душі, якщо не рахувати трьох ведмедів, тічку диких кабанів і з півсотні вовків (Ю. Мокрієв);
У лісі козулі – мовчазні, як тиша. Та й лисиці в ярах тічками бродять (Є. Гуцало).
2. Період статевої активності у самиць ссавців.
Тічка і парування у диких свиней відбувається в першій половині зими (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)