тічка

ТІ́ЧКА, и, ж.

1. Зграя собак із сукою або зграя вовків з вовчицею.

На попівській леваді почулося валування і гризня собак, незабаром вулицю перетнула роз'ярена тічка і злобним засніженим клубком покотилася на городи (М. Стельмах);

А на близькому полі починала вити і скиглити тічка голодних вовків (І. Нечуй-Левицький);

* У порівн. Наче тічка сіроманців, Ворог втік лукавий (Т. Масенко);

// рідко. Взагалі зграя тварин.

[Лисняк:] В лісі – жодної живої душі, якщо не рахувати трьох ведмедів, тічку диких кабанів і з півсотні вовків (Ю. Мокрієв);

У лісі козулі – мовчазні, як тиша. Та й лисиці в ярах тічками бродять (Є. Гуцало).

2. Період статевої активності у самиць ссавців.

Тічка і парування у диких свиней відбувається в першій половині зими (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тічка — ті́чка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири ті́чки Орфографічний словник української мови
  2. тічка — див. ЗГРАЯ. Словник синонімів Караванського
  3. тічка — див. багато Словник синонімів Вусика
  4. тічка — -и, ж. 1》 Зграя собак із сукою або зграя вовків з вовчицею. || рідко. Взагалі зграя тварин. 2》 Період статевої активності у самиць ссавців. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. тічка — ЗГРА́Я (група птахів, тварин, риб і т. ін., що тримаються разом), ТАБУ́Н, СТА́ДО, ЧЕРЕДА́, СТА́Я рідко; КОСЯ́К (перев. риб, птахів); ТІ́ЧКА, ТІЧНЯ́ розм., МЕ́ТКА розм. (перев. собак). Словник синонімів української мови
  6. тічка — Ті́чка, ті́чки, ті́чці Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. тічка — ТІ́ЧКА, и, ж. 1. Зграя собак із сукою або зграя вовків з вовчицею. На попівській леваді почулося валування і гризня собак, незабаром вулицю перетнула роз’ярена тічка і злобним засніженим клубком покотилася на городи (Стельмах, І, 1962, 66)... Словник української мови в 11 томах
  8. тічка — Тічка, -ки ж. 1) Течка, время, когда собаки, волки бѣгаются. 2) Стая собакъ или волковъ съ сукой. Вовча тічка нападе. Шевч. Вовки починають збиватись у тічки. Мнж. 156. Словник української мови Грінченка