убожіти
УБО́ЖІТИ (ВБО́ЖІТИ), ію, ієш, док. Ставати убогим.
Згодом батько змирився, що йому й далі доведеться вбожіти — продав корівчину, а я пішов учитися… (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 117);
Іду. А думка непокоїть, тривожить: «Чого меншає води в криницях, чого мілкішають ріки й убожіють рибою?..» (М. Ол., Чуєш.., 1959, 57);
В міру розвитку капіталізму становище робітників ставало дедалі гіршим. Все більше й більше убожіли маси робітничого класу (Нова іст., 1956, 109).
Словник української мови (СУМ-11)