убоїще
УБО́ЇЩЕ (ВБО́ЇЩЕ), а, с., розм. Про неслухняну, уперту, задирливу людину.
Вбоїще таке — що хоч ти йому що хоч! (Номис, 1864, № 2957);
То був паламарчук і на все училище убоїще (Свидн., Люборацькі, 1955, 96);
— Убоїще він, а не інженер, — похмуро зауважує Явтух (Ю. Янов., II, 1954, 187);
— Що хочете, те й робіть з моїм Калеником, бо таке убоїще росте, що коли не зупинити, то церкву колись спалить або попа заріже (Збан., Доля, 1961, 231).
Словник української мови (СУМ-11)