увостаннє
УВОСТА́ННЄ, присл., розм. Те саме, що воста́ннє.
У замріяні, зоряні ночі десь у затишку темних садів увостаннє обійми дівочі, — проводжали на бій юнаків (Гонч., Вибр., 1959, 95).
Словник української мови (СУМ-11)УВОСТА́ННЄ, присл., розм. Те саме, що воста́ннє.
У замріяні, зоряні ночі десь у затишку темних садів увостаннє обійми дівочі, — проводжали на бій юнаків (Гонч., Вибр., 1959, 95).
Словник української мови (СУМ-11)