увільнення

УВІ́ЛЬНЕННЯ (ВВІ́ЛЬНЕННЯ), я, с., розм., рідко. Дія за знач. увільни́ти.

А чи не буде помилкою увільнення старого від головування? (Логв., Літа.., 1960, 142);

— Це ненадовго, — говорить Лузанов так, неначе мова йде про тимчасове увільнення його з корабля в якихось справах (Ткач, Моряки, 1948, 38).

Значення в інших словниках

1. увільнення — уві́льнення іменник середнього роду розм., рідко  Орфографічний словник української мови
2. увільнення — УВІ́ЛЬНЕННЯ (ВВІ́ЛЬНЕННЯ), я, с., розм., рідко. Дія за знач. увільни́ти. А чи не буде помилкою увільнення старого від головування? (В.  Словник української мови у 20 томах
3. увільнення — (ввільнення), -я, с., розм., рідко. Дія за знач. увільнити.  Великий тлумачний словник сучасної мови