увічнюватися

УВІ́ЧНЮВАТИСЯ (ВВІ́ЧНЮВАТИСЯ), ююся, юєшся, недок., УВІ́ЧНИТИСЯ (ВВІ́ЧНИТИСЯ), нюся, нишся, док.

1. Ставати пам’ятним навіки, зберігатися у пам’яті нащадків.

Олівець, туш, рідше акварель — ось з допомогою чого в короткі хвилини між боями на аркушах похідних блокнотів увічнювався подвиг воїнів-однополчан (Літ. Укр., 5.XI 1974, 2).

2. Продовжувати своє існування в віках; залишатися навіки, надовго.

Вам [Ленінові] треба усіх прийняти, Вам треба усе прийняти. Увічнися, душе Ваша, Що вміщує цілий світ! (Кор., Вогонь, 1968, 46).

Значення в інших словниках

1. увічнюватися — уві́чнюватися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. увічнюватися — УВІ́ЧНЮВАТИСЯ (ВВІ́ЧНЮВАТИСЯ), ююся, юєшся, недок., УВІ́ЧНИТИСЯ (ВВІ́ЧНИТИСЯ), нюся, нишся, док. 1. Ставати пам'ятним навіки, зберігатися у пам'яті нащадків.  Словник української мови у 20 томах
3. увічнюватися — (ввічнюватися), -ююся, -юєшся, недок., увічнитися (ввічнитися), -нюся, -нишся, док. 1》 Ставати пам'ятним навіки, зберігатись у пам'яті нащадків. 2》 Продовжувати своє існування в віках; залишатися навіки, надовго.  Великий тлумачний словник сучасної мови