угноєний
УГНО́ЄНИЙ (ВГНО́ЄНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до угно́їти.
Відремонтований трактор котив по угноєному полю, залишаючи за собою широку борозну (Збан., Переджнив’я, 1955, 380);
// угно́єно, безос. присудк. сл.
Ділянку, виділену під горох, зорано на зяб і угноєно (Рад. Укр., 26.XI 1961. 2).
Словник української мови (СУМ-11)