укландати
УКЛА́НДАТИ, аю, аєш, док., перех., діал.
1. Убити.
— Як се так? Через таку погань, повію, та нашим дітям таку наругу терпіти? Ми і її, і його [панича] укландаємої (Мирний, IV, 1955, 34);
// Розірвати (про звіра).
Там певно вже ведмеді укландають його (Сл. Гр.).
2. перен. Умовити.
Лушня та Пацюк укландали й його пристати на Чіпчину раду (Мирний, II, 1954, 213).
Словник української мови (СУМ-11)