уласкавлювати
УЛАСКА́ВЛЮВАТИ (ВЛАСКА́ВЛЮВАТИ), юю, юєш, недок., УЛАСКА́ВИТИ (ВЛАСКА́ВИТИ), влю, виш; мн. уласка́влять; док., перех., розм. Ласкою, умовлянням спонукати згодитися на щось, із чимсь, схиляти на свій бік.
Він утрете спитався її, і благав, і власкавлював, і всю образу попередню, відмови давні вважав уже за добре (Вовчок, Вибр., 1937, 162);
От до того царя і вдалася покірно Юнона, — Еоле! Владі твоїй господар людей і безсмертних Хвилі віддав — і власкавлювать їх, і здіймати вітрами (Зеров, Вибр., 1966, 223);
Тільки заздалегідь добре заплативши попові за хрестини, можна було його власкавити: дочка буде не Євпистимія чи Каздоя, а просто Марія (Донч., VI, 1957, 53);
— Ця корова з норовом.. З незвички затримала молоко. Ніяк не могла її уласкавити (Горд., Цвіти.., 1951, 40).
Словник української мови (СУМ-11)