уласкавлювати
УЛАСКА́ВЛЮВАТИ (ВЛАСКА́ВЛЮВАТИ), юю, юєш, недок., УЛАСКА́ВИТИ (ВЛАСКА́ВИТИ), влю, виш; мн. уласка́влять; док., кого, що, розм.
Ласкою, умовлянням спонукати згодитися на щось, із чимсь, схиляти на свій бік.
Він утретє спитався її, і благав, і власкавлював, і всю образу попередню, відмови давні вважав уже за добре (Марко Вовчок);
От до того царя і вдалася покірно Юнона, – Еоле! Владі твоїй господар людей і безсмертних Хвилі віддав – і власкавлювать їх, і здіймати вітрами (М. Зеров);
Тільки заздалегідь добре заплативши попові за хрестини, можна було його власкавити: дочка буде не Євпистимія чи Каздоя, а просто Марія (О. Донченко);
– Ця корова з норовом .. З незвички затримала молоко. Ніяк не могла її уласкавити (К. Гордієнко).
Словник української мови (СУМ-20)