уласкавлюватися
УЛАСКА́ВЛЮВАТИСЯ (ВЛАСКА́ВЛЮВАТИСЯ), ююся, юєшся, недок., УЛАСКА́ВИТИСЯ (ВЛАСКА́ВИТИСЯ), влюся, вишся; мн. уласкавляться; док., розм. Ставати поступливим, добрішати.
Нарешті дядечко ніби власкавився. — Що маю в тобою робити! Нехай вже постараюсь тобі на втіху (Вовчок, VI, 1956, 289);
Я аж до вечора.. за діжкою з сирівцем просидів. Тільки ввечері уласкавилась трохи Лукерка; підходить, одчиняє погрібника: — Сидиш? — Сидю, — кажу. — Іди ж хоч галушок попоїж, а то охлянеш! (Вишня, І, 1956, 255).
Словник української мови (СУМ-11)