умикання
УМИКА́ННЯ¹, я, с., етн., діал. Дія за знач. умика́ти¹.
На завершення параду іноземним гостям був приготований сюрприз: джигітування з «умиканням» козаками дівчини-нареченої (Гончар, II, 1959, 365).
УМИКА́ННЯ² див. вмика́ння.
Словник української мови (СУМ-11)