умовно

УМО́ВНО. Присл. до умо́вний 1, 3-6.

Ванда не знала точно дня свого народження. Умовно за цей день приймалась дата, коли професор Врублевський удочерив її (Трубл., Мандр., 1938, 139);

Я цілком розумію Вас, коли пишете, що не маєте охоти дати рецензію на книжку Жука. Я і тоді висловив прохання своє умовно (Коцюб., III, 1956, 436);

Марію Кожушну присудили на три роки умовно і з-під варти звільнили (Головко, II, 1957, 185);

Транспорт мінометних рот назвати тилом можна лише умовно. Де тільки є змога, цей «тил» стоїть укупі з вогневою (Гончар, III, 1959, 203);

Психологію виховання можна тільки умовно відділити від психології навчання (Рад. психол. наука.., 1958, 423);

Загальновизнаним є твердження про те, що О. Довженко — один із найвидатніших представників української крилатої прози; так умовно називають романтичну стильову течію в українській радянській літературі (Вітч., 9, 1969, 162).

Значення в інших словниках

1. умовно — умо́вно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. умовно — УМО́ВНО. Присл. до умо́вний 1, 3–6. Ванда не знала точно дня свого народження. Умовно за цей день приймалась дата, коли професор Врублевський удочерив її (М. Трублаїні); Я цілком розумію Вас, коли пишете, що не маєте охоти дати рецензію на книжку Жука.  Словник української мови у 20 томах
3. умовно — Присл. до умовний 1), 3-6).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. умовно — Умовно нар. 1) Условно. 2) Убѣдительно, стараясь уговорить, убѣдить. Одкаже йому тихо, та умовно так уже. МВ. ІІ. 109.  Словник української мови Грінченка