умоглядно

УМОГЛЯ́ДНО. Присл. до умогля́дний.

Ленін підкреслював, що коли автор судить про важливі явища життя не на основі власних життєвих спостережень, а чисто формально, умоглядно, книжно, то й твір його буде безплідним по суті і сухим за формою (Рад. літ-во, 12, 1967, 45);

Він уперше не умоглядно, а живим серцем зрозумів оту німотну муку Шевченка, художника-невільника (Вол., Озеро.., 1959, 85).

Значення в інших словниках

1. умоглядно — умогля́дно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. умоглядно — УМОГЛЯ́ДНО. Присл. до умогля́дний. Він уперше не умоглядно, а живим серцем зрозумів оту німотну муку Шевченка, художника-невільника (І. Волошин).  Словник української мови у 20 томах
3. умоглядно — Присл. до умоглядний.  Великий тлумачний словник сучасної мови