Словник української мови в 11 томах

упевнений

УПЕ́ВНЕНИЙ (ВПЕ́ВНЕНИЙ), а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до упе́внити.

Чи то вже так упевнена була тими чарами стара Чайчиха, чи що Катря так свої слова вимовила непозибко [твердо], Чайчиха тільки сказала: «така вже доля!» (Вовчок, І, 1955, 222).

2. у знач. прикм. Сповнений віри в свої сили, можливості, знання.

О віро в рід людський напружений, палкий! Як я з тобою в небезпеці злій І в славі, що життя на пай мені вділило, Стаю упевнений і смілий! (Зеров, Вибр., 1966, 479);

Він заворгвідділу у Харківськім парткомі, як і тоді, працює без утоми, як і тоді, упевнений, стрункий… (Сос., І, 1957, 477);

*Образно. І в найгіркіший час, упевнена і строга, У всесвіт кинула ти [Москва] слово: перемога (Рильський, II, 1960, 291);

// Який виражає переконаність у своїй правоті; спокійний, рішучий.

Сива голова, гарне обличчя, упевнений владний погляд, окуляри.. — все викривало в ньому людину столичну, мислячу (Довж., І, 1958, 441);

Він говорить голосом твердим і впевненим (Гончар, II, 1959, 404);

// З певними навичками, звичний.

Впевнені їх [лісорубів] руки і сміливий їхній зір (Сос., Солов. далі, 1957, 41);

Широким, упевненим рухом він наповнив іскристі кришталеві бокали (Собко, Справа.., 1959, 40).

3. у знач. прикм., у кому — чому і з спол. що. Який має тверде переконання в чомусь, щодо чогось, віру в кого-, що-небудь.

— Я впевнений у своєму винаході, але ось працюю, ще хочу запровадити деякі вдосконалення (Донч., І, 1956, 476);

Перший екзамен.. Улас склав успішно, і це підбадьорило його, але не заспокоїло: як і раніше, він ще не був упевнений у собі і посилено готувався до наступних екзаменів (Тют., Вир, 1964, 55);

Він був упевнений, що цієї людини ніколи не бачив (Хижняк, Килимок, 1961, 30).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. упевнений — упе́внений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
  2. упевнений — <�ВПЕВНЕНИЙ > певний, переконаний; (в собі) самовпевнений, самопевний; (погляд) спокійний, рішучий; (рух) натренований, звичний.  Словник синонімів Караванського
  3. упевнений — [ўпеўнеинией] = впевнений м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
  4. упевнений — УПЕ́ВНЕНИЙ (ВПЕ́ВНЕНИЙ), а, е. 1. Дієпр. пас. до упе́внити. Чи то вже так упевнена була тими чарами стара Чайчиха, чи що Катря так свої слова вимовила непозибко [твердо], Чайчиха тільки сказала: “така вже доля!” (Марко Вовчок). 2. у знач. прикм.  Словник української мови у 20 томах
  5. упевнений — (впевнений), -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до упевнити. 2》 у знач. прикм.Сповнений віри в свої сили, можливості, знання. || Який виражає переконаність у своїй правоті; спокійний, рішучий. || З певними навичками, звичний. 3》 у знач. прикм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. упевнений — УПЕ́ВНЕНИЙ (ВПЕ́ВНЕНИЙ) у кому, чому, перев. з спол. що (який має тверде переконання щодо когось, чогось), ПЕРЕКО́НАНИЙ, ПЕ́ВНИЙ (ПЕВЕН). В порядності Грицька Тимоха був упевнений, бо знав його змалку (А.  Словник синонімів української мови
  7. упевнений — Упе́внений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)