упрохуватися
УПРО́ХУВАТИСЯ (ВПРО́ХУВАТИСЯ), уюся, уєшся. недок., УПРОХА́ТИСЯ (ВПРОХА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, док. Те саме, що упро́шуватися.
Народ мерщій шарахнув на ярмарок: хто мав скотину — своєю, а хто не мав — упрохувався в сусіди (Мирний, III, 1954, 8);
Тарас.. почав розповідати про те, як того літа упрохався переночувати в школі якийсь мандрівний чепчик (Вас., Вибр., 1950, 216);
Стукав-стукав, грюкав-грюкав Никін, та й упрохався до сусіди ночувати (Л. Янов., І, 1959, 340).
Словник української мови (СУМ-11)