уривочок
УРИ́ВОЧОК, чка, ч. Зменш.-пестл. до ури́вок.
Тонкий голосок її [Одарочки] то бринів, як струна,.. то рвався, переливаючись, то нижче, то вище, і вона складала з тих голосних уривочків довгий разок пісні (Мирний, І, 1954, 252).
Словник української мови (СУМ-11)