устрінути

УСТРІ́НУТИ (ВСТРІ́НУТИ) і УСТРІ́ТИ (ВСТРІ́ТИ), і́ну, і́неш; мин. ч. устрі́нув, нула, ло і устрі́в, рі́ла, ло; док., діал. Зустріти.

Марина, де не встріне хлопців, до себе на вечорниці закликає (Н.-Лев., І, 1956, 97);

[Сестра Серахвима (убік):] Ну, вже ця й Мархва. Аби встріла якого мирянина — зараз і зуби до його вискалить (Мирний, V, 1955, 103).

Значення в інших словниках

1. устрінути — устрі́нути дієслово доконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
2. устрінути — УСТРІ́НУТИ (ВСТРІ́НУТИ), УСТРІ́ТИ (ВСТРІ́ТИ), і́ну, і́неш; мин. ч. устрі́нув, нула, ло і устрі́в, рі́ла, ло; док., кого, діал. Зустріти. Марина, де не встріне хлопців, до себе на вечорниці закликає (І.  Словник української мови у 20 томах
3. устрінути — (встрінути) і устріти (встріти), -іну, -інеш; мин. ч. устрінув, -нула, -нуло і устрів, -ріла, -ріло; док., діал. Зустріти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. устрінути — ЗУСТРІ́НУТИ кого (ідучи чи пройшовши куди-небудь, зійтися з кимось, помітити когось), ЗУСТРІ́ТИ, ЗУСТРІ́НУТИСЯ з ким, ЗУСТРІ́ТИСЯ з ким, ПОБА́ЧИТИ, ПОБА́ЧИТИСЯ з ким, СТРІ́НУТИ розм., СТРІ́ТИ розм., СТРІ́НУТИСЯ з ким, розм., СТРІ́ТИСЯ з ким, розм.  Словник синонімів української мови