утиль
УТИ́ЛЬ, ю, ч. Непридатні для вжитку речі, які можна використати як сировину (металевий брухт, ганчір’я, папір і т. ін.).
Ми були і чорноробами, і вантажниками, і збирачами утилю (Жур., Звич. турботи, 1960, 39);
— Тепер шукаю чоловіка, щоб збирав тим конем утиль, заготовлювачем нашим був (Кучер, Трудна любов, 1960, 254).
Словник української мови (СУМ-11)