утиль

УТИ́ЛЬ, ю, ч.

1. Непридатні для вжитку речі, які можна використати як сировину (металевий брухт, ганчір'я, папір і т. ін.).

Ми були і чорноробами, і вантажниками, і збирачами утилю (С. Журахович);

– Тепер шукаю чоловіка, щоб збирав тим конем утиль, заготовлювачем нашим був (В. Кучер).

2. техн. Обпалена, неглазурована кераміка.

Значення в інших словниках

1. утиль — ути́ль іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. утиль — див. брухт, лом, скрап  Словник чужослів Павло Штепа
3. утиль — -ю, ч. Непридатні для вжитку речі, що їх можна використати як сировину (металевий брухт, ганчір'я, папір і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. утиль — УТИ́ЛЬ, ю, ч. Непридатні для вжитку речі, які можна використати як сировину (металевий брухт, ганчір’я, папір і т. ін.). Ми були і чорноробами, і вантажниками, і збирачами утилю (Жур., Звич.  Словник української мови в 11 томах