утолочувати
УТОЛО́ЧУВАТИ (ВТОЛО́ЧУВАТИ), ую, уєш, недок., УТОЛОЧИ́ТИ (ВТОЛОЧИ́ТИ), очу́, о́чиш, док., перех.
1. Те саме, що витоло́чувати.
Коні втолочили траву (Сл. Гр.);
Вдерлися у село поганці-фашисти. Розграбували артіль, корів під ніж пустили, молоденький садок танками втолочили (Літ. Укр., 4.V 1962, 4).
2. Тиснучи, вдаряючи, ущільнювати яку-небудь масу; вирівнювати, утоптувати якусь поверхню.
Закинув [Сенько] назад землю в викопану ямку, убив, утолочив і пригладив (Фр., VIII, 1952, 294).
Словник української мови (СУМ-11)