утома

УТО́МА (ВТО́МА), и, ж.

1. Послаблення сил, викликане напруженою фізичною або розумовою працею, тривалим рухом і т. ін.

Утома була така сильна, що брала верх над усім: вони [Остап і Соломія] просто впали (Коцюб., І, 1955, 351);

Ольга відчула втому в усьому тілі (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 37);

Люди насилу пересували ноги, коні хиталися від утоми (Тулуб, В степу.., 1964, 71);

Нехай не знає втоми та рука, Що добре зерно в добру землю сіє (Рильський, Зим. записи, 1964, 48).

Без уто́ми:

а) не стомлюючись, не відчуваючи втоми.

Голублячи таку думку [про хату теплу, жінку любу та малу дитинку] в серці, непримітно переходив він безкраї степи без утоми, безводні довгі шляхи без пекучої згаги (Мирний, І, 1949, 172);

б) безперестанку, безперервно.

Б’ють гармати без утоми просто в галич навісну (Сос., II, 1958, 211).

2. мет. Те саме, що уто́мленість.

Значення в інших словниках

1. утома — уто́ма іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. утома — Знемога, знесилення, ВИСНАГА, змучення, перемучення, перевтома.  Словник синонімів Караванського
3. утома — УТО́МА (ВТО́МА), и, ж. 1. Послаблення сил, викликане напруженою фізичною або розумовою працею, тривалим рухом і т. ін. Утома була така сильна, що брала верх над усім: вони [Остап і Соломія] просто впали (М.  Словник української мови у 20 томах
4. утома — (втома), -и, ж. 1》 Послаблення сил, викликане напруженою фізичною або розумовою працею, тривалим рухом і т. ін. 2》 мет. Те саме, що утомленість.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. утома — УТО́МА (ВТОМА) (стан ослаблення від посиленої роботи, ходьби, напруження і т. ін.), ЗНЕМО́ГА, ЗНЕСИ́ЛЕННЯ підсил., ЗНЕСИ́ЛЕНІСТЬ підсил. Люди насилу пересували ноги, коні хиталися від утоми (З.  Словник синонімів української мови
6. утома — Уто́ма, -ми, -мі  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. утома — Утома, -ми ж. Утомленіе, усталость. Утомилась би Мар'яна, — утоми не чує. Шевч. 276.  Словник української мови Грінченка