утіки

УТІ́КИ (ВТІ́КИ), ів, мн., заст. Утеча.

Остап зміркував, що пан, дізнавшись про його втіки, міг послати за ним наздогін (Коцюб., І, 1955, 341).

Значення в інших словниках

1. утіки — уті́ки множинний іменник утеча арх.  Орфографічний словник української мови
2. утіки — УТІ́КИ (ВТІ́КИ), ів, мн., заст. Утеча. Остап зміркував, що пан, дізнавшись про його втіки, міг послати за ним наздогін (М. Коцюбинський).  Словник української мови у 20 томах
3. утіки — (втіки), -ів, мн., заст. Утеча.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. утіки — УТЕ́ЧА (ВТЕ́ЧА), УТЕ́КА (ВТЕ́КА) заст., УТІ́К заст., УТІ́КИ (ВТІ́КИ) мн., заст. Вість про його (опришка) утечу випередила його самого (Г. Хоткевич); Утік не славен (М. Номис); Остап зміркував, що пан, дізнавшись про його втіки, міг послати за ним наздогін (М. Коцюбинський).  Словник синонімів української мови