ухильний
УХИ́ЛЬНИЙ, а, е. Який не висловлює своїх думок, переконань відверто;
// Який не виражає відвертості, щирості.
Панас Карпович довірливо похитував головою, підтакував і зрідка вставляв ухильні слівця (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 596);
В самій інтонації голосу, в ухильному погляді, в тривозі, що її не вмів Карпо як слід приховати, старий Шумейко відчув, що розмова має бути серйозною (Шиян, Баланда, 1957, 201).
Словник української мови (СУМ-11)