ухильний
УХИ́ЛЬНИЙ, а, е. Який не висловлює своїх думок, переконань відверто;
// Який не виражає відвертості, щирості.
Панас Карпович довірливо похитував головою, підтакував і зрідка вставляв ухильні слівця (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 596);
В самій інтонації голосу, в ухильному погляді, в тривозі, що її не вмів Карпо як слід приховати, старий Шумейко відчув, що розмова має бути серйозною (Шиян, Баланда, 1957, 201).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ухильний — ухи́льний прикметник Орфографічний словник української мови
- ухильний — див. УНИКЛИВИЙ Словник синонімів Караванського
- ухильний — УХИ́ЛЬНИЙ, а, е. Який не висловлює своїх думок, переконань відверто; // Який не виражає відвертості, щирості. Панас Карпович довірливо похитував головою, підтакував і зрідка вставляв ухильні слівця (М. Словник української мови у 20 томах
- ухильний — -а, -е. Який не висловлює своїх думок, переконань відверто. || Який не виражає відвертості, щирості. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ухильний — ДИПЛОМАТИ́ЧНИЙ (який діє вміло і тонко; властивий поведінці такої людини); ПОЛІТИ́ЧНИЙ заст., розм. (про людину); УХИ́ЛЬНИЙ (непрямий — про відповідь). Він не був дипломатичним ані наймалішою, потрібною в житті, мірою (О. Словник синонімів української мови