1. Словник української мови у 20 томах

ухильний

УХИ́ЛЬНИЙ, а, е.

Який не висловлює своїх думок, переконань відверто;

// Який не виражає відвертості, щирості.

Панас Карпович довірливо похитував головою, підтакував і зрідка вставляв ухильні слівця (М. Стельмах);

В самій інтонації голосу, в ухильному погляді, в тривозі, що її не вмів Карпо як слід приховати, старий Шумейко відчув, що розмова має бути серйозною (А. Шиян).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ухильний — ухи́льний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. ухильний — див. УНИКЛИВИЙ Словник синонімів Караванського
  3. ухильний — -а, -е. Який не висловлює своїх думок, переконань відверто. || Який не виражає відвертості, щирості. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ухильний — ДИПЛОМАТИ́ЧНИЙ (який діє вміло і тонко; властивий поведінці такої людини); ПОЛІТИ́ЧНИЙ заст., розм. (про людину); УХИ́ЛЬНИЙ (непрямий — про відповідь). Він не був дипломатичним ані наймалішою, потрібною в житті, мірою (О. Словник синонімів української мови
  5. ухильний — УХИ́ЛЬНИЙ, а, е. Який не висловлює своїх думок, переконань відверто; // Який не виражає відвертості, щирості. Панас Карпович довірливо похитував головою, підтакував і зрідка вставляв ухильні слівця (Стельмах, Вел. Словник української мови в 11 томах