учителів
УЧИ́ТЕЛІВ (ВЧИ́ТЕЛІВ), лева, леве. Прикм. до учи́тель; належний учителеві.
— А що це ви робите? — роздався над їх головами.. учителів голос (Мирний, IV, 1955, 108);
Незабаром дід Гордій стояв на порозі вчителевої кімнати з великим узлом у руці (Вас., І, 1959, 83);
Ромко встиг протиснутися до самої трибуни. Він жадібно ловив кожне вчителеве слово (Донч., І, 1956, 92);
— Ці троянди на сонці не бліднуть, — сказав Пекельник те, що знав з учителевих вуст (Гуц., З горіха.., 1967, 47).
Словник української мови (СУМ-11)