учта
У́ЧТА¹, и, ж. Урочистий обід, сніданок або вечеря, що влаштовується на честь кого-небудь або на відзначення якоїсь події; взагалі багатолюдний банкет.
По учті рушили [стрільці] на лови в тухольські ліси (Фр., VI, 1951, 8);
Обід мав бути далеко пізніше і дуже парадний, а потім забави, танці та урочиста вечеря. Юзині родичі не жалували коштів на учту, на ушанування 16-літніх роковин дочки-одиначки (Л. Укр., III, 1952, 666);
Щастя наше — дружні учти, Товариське частування… (Крим., Вибр., 1965, 123);
Розповідаючи.. на пароплаві про пишну учту, Микола Іванович довго перелічував запрошених (Ільч., Звич. хлопець, 1947, 83);
Прочан кликано на учти княжі, місця їм відводилися коло Ярослава, подавано багато грибних потрав (Загреб., Диво, 1968, 375).
У́ЧТА², и, ж., рідко. Пошана.
Учта, яку виявили Хмельницького споборники, зворушила запорожців (Панч, III, 1956, 295).
Словник української мови (СУМ-11)