фальшувати

ФАЛЬШУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.

1. перех. Підробляти, фальсифікувати.

— Ви в процесах фальшували свідоцтва (Фр., VIII, 1952, 97);

Папа Іоанн XXIII, з метою власного збагачення, фальшував християнську релігію, витлумачував її і пристосовував відповідно до своїх потреб (Мельн., Папи.., 1960, 39).

2. неперех. Спотворювати звуки, тональність, мелодію, ритм і т. ін. (під час співу, гри на інструменті).

Спів не йшов йому доладно. Тому Болотневич визвірився на нього і шепнув сердито: — Не фальшуйте! (Март., Тв., 1954, 198);

// Видавати спотворені звуки, спотворену мелодію.

Що таке? Фальшують струни? Але ж він недавно настроював рояль! (Мокр., Сто.., 1961, 35).

Значення в інших словниках

1. фальшувати — фальшува́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. фальшувати — Підробляти, фальсифікувати; (співаючи) тягнути не в тон.  Словник синонімів Караванського
3. фальшувати — див. обманювати  Словник синонімів Вусика
4. фальшувати — ФАЛЬШУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. що. Підробляти, фальсифікувати. – Ви в процесах фальшували свідоцтва (І. Франко). 2. Спотворювати звуки, тональність, мелодію, ритм і т. ін. (під час співу, гри на інструменті). Спів не йшов йому доладно.  Словник української мови у 20 томах
5. фальшувати — -ую, -уєш, недок. 1》 перех. Підробляти, фальсифікувати. 2》 неперех. Спотворювати звуки, тональність, мелодію, ритм і т. ін. (під час співу, гри на музичному інструменті). || Видавати спотворені звуки, спотворену мелодію.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. фальшувати — ЛИЦЕМІ́РИТИ (діяти лицемірно, виявляти нещирість), КРИВИ́ТИ ДУШЕ́Ю (СЕ́РЦЕМ), ФАЛЬШУВА́ТИ, ФАЛЬШИ́ВИТИ, КРИВОДУ́ШИТИ рідше, ФАРИСЕ́ЙСТВУВАТИ рідше, ДВОЇ́ТИ діал.; ЛУКА́ВИТИ (хитрувати, приховуючи правду); ХИТРУВА́ТИ (виявляти хитрощі); ХАНЖИ́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
7. фальшувати — Фальшувати см. хвальшувати.  Словник української мови Грінченка