фарбований
ФАРБО́ВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до фарбува́ти.
Блищать фарбовані сріблом військові літаки (Уп., Вірші.., 1957, 45);
// фарбо́вано, безос. присудк. сл.
Тхне свіжою фарбою — недавно фарбовано мостину (Вас., І, 1959, 359).
2. у знач. прикм. Помальований, покритий або просочений фарбою.
Всім міністрам і слугам царським відразу мов полуда з очей спала. Таж се Лис! Простісінький фарбований Лис! (Фр., IV, 1950, 96);
Поклала [Фатьма] з фарбованим нігтем палець на повні й рожеві уста (Коцюб., І, 1955, 397);
В одному кутку стояла величезна полив’яна макітра з усяким шматтям, з клубками фарбованої вовни (Головко, II, 1957, 563).
Словник української мови (СУМ-11)