фаска
ФА́СКА¹, и, ж., спец. Навскісна частина ребра чи крайки на металевих, дерев’яних і т. ін. виробах.
Є комбіновані різці, за допомогою яких можна без заміни інструмента послідовно обробляти кілька поверхонь, підрізувати торці, розточувати отвори, знімати фаски, проточувати канавки (Різальні інстр.., 1959, 32);
Під час обробки деталей з уступами, фасками.. на токарних верстатах доводиться робити багато технологічних переходів (Веч. Київ, 18.XI 1968, 2).
ФА́СКА², и, ж., діал. Невеличка діжечка для масла, сиру.
Кланяється незнайомий Василеві раз, кланяється два, кланяється й три. Потім ставить на стіл велику бутлю [великий бутель] горілки.. Фаску масла кладе, бринзи (Хотк., Довбуш, 1965, 200).
Словник української мови (СУМ-11)